Ми вже писали, що наші друзі з “Культурного проекту” запустили курс для дітей та підлітків, який не просто розповідає про академічне мистецтво, а поєднує його з сьогоденням. Нам в редакції IT-Mama стало цікаво, чи справді можливо зробити півторагодинні лекції достатньо привабливими для такої аудиторії, тож ми відвідали заняття та запевняємо: корисно не тільки дітям, а й усім дорослим.

Антична скульптура та Барбі, покоління Z та жага до знань

На лекцію недільного ранку стікаються слухачі: хлопці й дівчата шкільного віку. Це не гурток минулого сторіччя, куди часто ходили, бо тато з мамою відправили навчатись, не спитавши дитячої думки Слухачі сюди приходять тільки з єдиної причини: бо їм цікаво. Знання, навіть на перший погляд непрактичні, не перший рік залишаються в тренді, особливо серед молодшого покоління. З формату “як це може мені допомогти” вони перейшли до категорії пізнання, яке допомагає створити цілісну картину світу.

Саме у такому форматі “Культурний проект: діти” й готують свої лекції.

культурний проект

Коли ми, наприклад, говоримо про стандартизовану красу, слід враховувати культурний контекст сьогодення. Підлітки, разом з іншою частиною цивілізованого світу, більше не хочуть виглядати як “дівчина з обкладинки”: міф про ідеальну людину, який десятиріччями транслювався у мас-медіа, виявився суцільною підробкою. Лялька Барбі, з нелюдськими пропорціями та образами, скидається з трону “ідеалу” як тільки дитина починає розуміти, що так виглядати неможливо, а мати у якості еталону щось нереальне вже нецікаво.

Навіщо ляльки, коли у реальному житті є Малала Юсуфзай, Ріанна та Емма Уотсон, які поєднують у собі не тільки риси, які хотілося б перейняти, але й міцний ідеологічній бекграунд?

З огляду на це, тема “від Дорифора до Барбі” у рамках культорологічно-музейної історії виглядає “точно в яблучко” — бо це історія про красу та її канони від сивої давнини до сучасності.

Чи знали ви, що об’єднує ці два образи: античної скульптури юнака V сторіччя до нашої ери, та ляльки середини XX? Обидві ці постаті неможливі у реальному житті. І Дорифор і Барбі ідеальні втілення людської подоби, але тільки математичні. Це пропорції, що сконструйовані, як архітектурний шедевр, де замість цегли та бетону — кінцівки й м’язи. Значить, люди ще з часів античності (а насправді ще раніше) прагнули ідеалу, створюючи для кожної епохи свої стандарти краси. І кожного разу вони були недосяжні. Тож щоб зрозуміти витоки концепцій сучасності, треба зануритися далеко в минулі часи.

культурний проект

Окрема тема, яку зачепли на лекції — маскулінність, візуальний концепт якої, на відміну від жіночих стандартів, мало змінювався. Римські обладунки з м’язами, стандарт Олександра Македонського у зображенні самого себе, медійна дискримінація за народністю та кольором шкіри у Давній Греції — відлуння цього ми бачимо зараз, не замислюючись, звідки воно взялося.

Жива дискусія та камерність як спосіб подолати бар’єр

У “Культурному проекті” лектор — не вчитель, не викладач і не вертикальна фігура. Поряд з дітьми він сидить на дивані, п’є каву, жартує і розповідає: цікаво, з діалогом, питаннями та інтересом у словах слухачів. Класичний образ дорослого, який щось розповідає, нецікавий такій аудиторії: цього вдосталь у школі, тому ходити на такі івенти у позашкільний час ніхто б не став. Тому лектор тут — це людина, яка органічно інтегрується у соціальну групу більш юного віку і тримається з ними на рівних. Він у курсі специфічних трендів, знає, чим цікавиться аудиторія, вміє іронізувати (й над собою також) та відповідати на питання, які подужить не кожний дорослий.

культурний проект

Неформальна атмосфера позитивно впливає і на самих слухачів: підлітки відчувають себе вільними висловлювати думки, критикувати, уточнювати незрозумілі моменти та робити висновки.

Вони слухають про образ Венери у Боттічеллі, про його історію переходу до божественних мотивів та знищення творів, знаходять паралелі та схожості між образами Симонетта Веспуччі та Христа у пізніх роботах автора та роблять висновки, що образ Симонетти, який перекочував на християнські твори у образ Ісуса, можна вважати чи не першим трансвестичним образом у світовому живописі.

І це все самостійно, без підказок ззовні — а кому як не батькам знати, як складно дитині дати свободу власним думкам та ідеям у контакті з дорослими.

Безкінечність “чому?”

На відміну від більш дорослої аудиторії, дітей та підлітків хвилюють практичні питання, над якими ми навіть не замислювалися. Чому у Мона Лізи немає брів? Чому ідеал краси у Персії мав китайське обличчя? Навіщо греки робили свої копії у образах богів? Чому на тих релігійних малюнках Боттічеллі очі у Христа непропорційні? Навіщо у більшості героїв полотен XVI сторіччя дитячі обличчя?

культурний проект

Самі по собі відповіді на ці питання цікаві, але якщо розглядати цілісну історію, розібрати усі феномени та дивні (для нас) звичаї, образи і канони, то вдасться охопити повну картину, зрозуміти причини та наслідки, дізнатися, які метаморфози призвели до тих чи інших процесів. Звісно, за півтори години неможливо охопити усі аспекти, але виходячи з лекції слухачі стають трохи ближче до розуміння теми і можуть орієнтуватися, що ж їм цікаво далі. Але найголовніше — тепер вони усвідомлюють, як щось з “минулого” вплинуло на їхнє “зараз”.

Структура курсу

Кожна лекція — це окрема тема: урбаністика, кітч, мода, маніпуляції в мистецтві. Пропустивши одне чи декілька занять дитина не “випаде” з контексту, бо кожна тема завершена і переплітається з іншою досить умовно. Кожної неділі й до кінця зими можна обрати будь-яку, що подобається, та прийти послухати у невимушеній амосфері у невеликих групах до 10 людей.

Окрім того, слухачів чекають ще й екскурсії до справжніх музеїв та творчих майстерень художників.

І найголовніше: What’ ART — це не про досконале вивчення, а про smart-дозвілля для тих, хто хочу знати більше. І, до речі, чудова альтернатива кіно чи кафе для першого шкільного побачення. Запис на курс — отут

3cf7701c-964c-4c06-b71a-b867c1ea2e81

 Ще про культуру для дітей: