circle

Період вагітності — це чарівний час, коли жінка може і повинна звертатись до свого духовного тіла. Таким чином вона не лише торкається «високих матерій», але й закладає основи емоційного зв’язку і спілкування з дитиною. Звучить чудово. Але в реальному світі не все так безхмарно і легко, як написано в книгах і мотиваційних статтях від психологів.

В реальному світі ти намагаєшся торкнутися чогось «високого» і справді важливого, а відчуваєш банальний фізичний біль внизу спини і в плечах, страждаєш від ранкової нудоти та гормональних зривів, розгублено дивишся на набряклі руки та ногм, проводиш ще одну безсонну ніч на ергономічному італійському ортопедичному матраці…  І маеш ще 20 причин, щоб все не було так, як «має бути».

Що ще?

В реальному житті на вагітну жінку чекає справжній інформаційний бум:  поради від родичів, друзів, лікарів та нескінченний потік повідомлень з жіночих форумів, де очі розбігаються від “я так робила і мені допомогло, а потім я дізналась, що…”.

Як не втопитись у цьому потоці, і як профільтрувати його на наявність хоча б кришт корисної інформації? Відповідь була отримана на власному досвіді.

З родичами і друзями вам доведеться вирішувати питання самостійно: у кожної майбутньої мами є власна «зона комфорту», на яку вона зазвичай дозволяє заходити іншим. Тож на когось чекають нескінченні дзвінки та зустрічі, розмови та розповіді про власні історії друзів або ж історію дружини троюрідного брата, а когось просто щиро привітають із новим статусом і скажуть: «Звертайся у випадку чого».

Саме тому ваше позиціонування з самого початку буде вирішальним для подальшого розвитку подій. На щастя, тут все досить просто! Ви окреслюєте «зону комфорту» — родичі та друзі її приймають.

А ось із медичними фахівцями все набагато складніше: це щось на кшталт телевізійного ефіру, де на кожному каналі своя правда. Є жінки, які відразу беруть пульт управління і просто вимикають телевізор. Частково я їм заздрю. Для них оптимальними будуть рекомендації Зої Борисової (“Здорові роди”) та Михайла Фоміна (“Домашні роди”). Так, ці автори розглядають вагітність і пологи саме з енергетичної та духовної точки зору, оскільки обидвоє є духовними акушерами. Можливо, якби саме такий духовний акушер був постійно поруч протягом вагітності, пологів і перших днів життя дитини, то я б без вагань обрала запропонований ними шлях. Але погодьтеся: переходити на сироїдіння і закалювання в бані вже з пузом — це надто радикально для організму, який не робив цього в звичайних умовах. Тим паче підготувати квартиру чи стандартну малогабаритну ванну для пологів — нелегке завдання.

Результатом усіх цих “але” врешті решт стає звернення до надбань сучасної «класичної» медицини.

Переступаючи поріг лікарського кабінету, потрібно бути готовою до невідомого: поведінка вашого дільничого лікаря в жіночій консультації може стати сюрпризом. 

На мене кричали за те, що я прийшла ставати на облік на 13-му тижні, а не на 11-му — згідно протоколу. На всі мої запитання “чи потрібно пити фоліо”, “чи можна займатись йогою”, я отримувала відповідь: “Ну ви ж краще знаєте. Ви ж самі вирішили стати на облік, коли заманеться. Вам же байдуже здоров’я вашої дитини.” Після такого мої запитання до цього лікаря були вичерпані. На щастя, така розмова відбулася у чергового лікаря, а мій дільничий виявився дешо інакшим. На біду, він флегматично ставився до будь-чого і забував виписати мені всі направлення на аналізи, що виявлялося лише пост фактум.

Варіаціїї на тему “різноманіття лікарських підходів до пацієнтів” можна продовжувати до бескінечності, і безперечно у кожного знайдуться приклади таких незабутніх медичних прийомів, і не тільки у відділеннях гінекології. Проте наше питання полягає в тому, як емоційно вразливій вагітній жінці мінімізувати вплив цих прийомів на себе та на дитину і, можливо навіть, отримати з них щось корисне.

Моїм рішенням став банальний відомий всім вислів “проінформований — значить озброєний”!

Найперше, що варто зробити при плануванні дитини чи відразу після виявлення факту вагітності, — почати збирати максимум інформації з різноманітних джерел.

Книги, документальні фільми, спілкування з духовними акушерами, спілкування з рекомендованими лікарями, курси для майбутніх мам — це все дозволить вам сформувати власне ставлення до вагітності і до пологів, а отже вибрати найбільш прийнятну для вас тактику поведінки в медичних установах. Ні в якому разі не зациклюйтесь на чомусь одному. Наприклад, книга Жан Ледлофф “Як виростити дитину щасливою” дасть вам хороший матеріал до роздумів, але ви наврядчи зберете всі речі і переїдете народжувати та виховувати дитину в умовах життя латиноамериканських племен; документальні відео ВВС детально покажуть вам всі стадії розвитку плоду і процес пологів в американській клініці, але в звичайному українському пологовому будинку ви наврядчи знайдете 4D УЗД чи басейн для пологів.

Читаючи різну літературу, я поступово сформувала своє відношення до вагітності та родів — я зупинилась десь на межі ідеї про енергетичну єдність плоду і матері та природність всього процесу.

Енергетична єдність для мене найкраще розкрилась через книги та інтерв’ю Діпак Чопри. Простота та відкритість його ідей притягує і, керуючись його рекомендаціями, я поступово прийшла до усвідомлення і відчуття енергетичного зв’язку матір-дитина.

З приводу природності — мені не раз казали, що «всі народжували і ти народиш”, але такі слова мене тільки дратували. А от пояснення Жан Ледлофф щодо тисячолітньої еволюції людини та невід’ємності процесу зачаття-розвитку-народження дитини від цієї «загальної» еволюції допомогло мені зрозуміти красу і важливість кожної стадії.

В результаті я змогла сформувати своє відношення до власного стану —  і була готова переступити поріг медичної установи.

Найперше, у мене в голові з’явився фільтр, який працював на протоколи МОЗ, на  розмови про можливі захворювання жінки і дитини, на роздуми лікарів про “негативний” вплив вегетаріанства на плід та багато іншого.

По-друге, я знала, які запитання задавати — і як наслідок ми вибрали пологовий, де в залі є м’ячі для породіль, де чоловік не тільки може бути присутній при родах, а й залишитись з жінкою та дитиною в палаті.

По-третє, інформація з деяких книг та фільмів виявилась дуже корисною та сприятливою при переймах — вправи Кегеля, пренатальна йога, візуалізація, пранаяма, малиновий відвар і т.д.

Четверте, карма чи просте співпадіння: лікар, який приймав у нас пологи, по завершенню сказав: “Мені було дуже приємно співпрацювати з парою, яка так відповідально підійшла до народження дитини. Побільше б таких”.  

***

Кожна жінка — це унікальний світ, а вагітна жінка — це нерозвіданий космічний простір. Його можна проходити наосліп, керуючись тільки відблиском пролітаючих комет, а можна відкрити очі поширше і щомиті відкривати нові явища, нові планети, нові можливості, і насолоджуватись кожною такою миттю сповна! Лише так вагітність та пологи перестануть бути для жінки випробуванням на емоційну та фізичну витривалість, і стануть для неї безцінним досвідом і плацдармом для появи нового щасливого життя.

Юлія Антонова